Довгий Максим Олександрович

Мій брат Довгий Максим був бойовим медиком взводу у 13 ОДШБ. До того як підписав контракту у 2019 році, працював сільським вчителем історії, дуже любив дітей, а діти любили і поважали його. Він своїми розповідями міг захопити будь-кого, розповідав так, що хотілося слухати. Не дивлячись на те, що сільські вчителі могли не йти в армію, він вважав, що як чоловік має відслужити , тим більше, що в країні вже йшла війна. Дуже добре пам'ятаю, як в юності, коли я слухала пропсу, у нього грали повстанські та націоналістичні пісні, він захоплювався історією України, гетьманами, козаками. На момент повномасштабного вторгнення він уже був на ротації в Донецькій області. . Перші кілька тижнів з ним був зв'язок, він писав нам , підтримував, казав що робити , заспокоював коли було страшно. Востаннє телефонував мамі 28го березня, після того дзвінків більше не було. 9го квітня мені сказали , що він загинув, але тіло забрати не змогли. До вересня вважався безвісти зниклим, і тільки після того як звільнили Харківську область хлопці з бригади знайшли його тіло, та побратимів, які загинули в той день з ним. До кінця грудня робили ДНК, адже опізнати можливості вже не було. Поховали 22 січняв рідному селі Нехворорщ, Житомирської області. Досі не можу повірити в те, що більше ніколи його не побачу, вічна Слава Героям України !