Стадник Віталій Олегович

роки життя:
13.09.1983 - 01.10.2022місце загибелі:
Давидів Брід,Херсонської обл.місце народження:
місце поховання:
Тернопіль
Про Стадник Віталій Олегович
Мій чоловік,мій герой,батько наших трьох неймовірних діточок загинув під Давидовим Бродом під час контрнаступу на Херсонщині.Все почалось як у всіх 24 лютого.До цього ми жили щасливою сім'єю і тільки відсвяткували 1 рочок нашій найменшій донечці.Чутки про можливу війну лякали але я була впевнена що все буде добре.Принаймі що чоловік буде поряд,бо в нас троє діток,та й на роботі у нього була бронь.Але 27 лютого він подзвонив і сказав що потребує моєї підтримки у прийнятому рішенні.Сказав що не може сидіти осторонь,що не зможе потім дивитись в очі своїм дітям...Пішов добровольцем.Спочатку він перебував на Одещині.Нажаль,інформації маю не багато.Адже по телефону говорила в основному я.Він все замовчував,казав що після війни розповість.Ми всі вірили що це не надовго і жили в очікуванні..сумували дико,адже ми за 13 років сімейного життя жодного разу не розлучались більше ніж на тиждень.А тут пішов вже третій місяць..відпусток не дають..і я з дітками поїхала до нього.Це були найщасливіші пару днів в тому році.А потім знову очікування,молитви,хвилювання,дзвінки.За місяць до загибелі його ледве відпустили додому на пару днів.Я дякую Богу за ці дні,які виявились останніми.Наприкінці вересня написав що може на декілька днів бути не на зв'язку,таке вже було,тому я була спокійна.Хоча знала що їх переміщають в напрямку Херсона...1 жовтня отримала повідомлення,що живий,здоровий і любить нас.В той же день його не стало.Бій там був кровопролитний.Він вивозив поранених.Зробив декілька ходок,кажуть вивіз біля 200 чоловік..Над вечір сказали вже не їхати,чекати до ранку,бо обстріли посилились.Але він не зміг чекати,адже рації розривались від криків і прохань про допомогу.Його просили не їхати але він залишив мій номер і попросив зателефонувати якщо що.Прямим попаданням в авто закінчилась його історія.Він пішов на небо...А я жила в очікуванні..5 жовтня нам повідомили про його загибель.Живу і не можу повірити,що його не має,що вже не повернеться..що наші мрії,про те як будемо святкувати день перемоги вже не здійсняться.