Нестеренко Віктор Григорович

Віктор Нестеренко, мій коханий чоловік, народився 25 квітня 1983 року в місті Кіровоград (Кропивницький). Коли кажуть, що людину прикрашає скромність, - це про нього. Вихований, стриманий. Чоловік для мене це Головне. Це захист і стабільність, це впевненість і надійність, це сталевий стрижень у всьому! Це відповідальність за свою сім'ю, яка для нього була головним. Це відповідальність, яку несуть гордо, незалежно від обставин. Мав 2 вищі освіти, працював в кадастровому центрі, він був далекий від воєнної справи, але мав бажання встати на захист держави від ворога. Він багато працював., щоб сім'я була в достатку, бо Він - Чоловік! Чоловік - це вчинки. Без зайвих слів, слабкостей, і непотрібних компромісів. Чоловік - це відданість жінці, яку обрав. Це гордість, що вона поряд. Він багато читав, так багато, що я навіть уявити не могла, як це можливо, - так багато читати. Він читав навіть там, в окопах, коли була вільна хвилинка. Мріяв про донечку, і коли у нас народилася маленька його копія, то з ім'ям довго не думали, тож Вікторія! Вікторія була дуже близька з ним, вони багато часу проводили разом, завжди шукали собі пригоди - то Лісовика в чорному лісі, то забуті стежки до самих потаємних галявин. Вони разом грали в комп'ютерні ігри, тато і донька, бо вони були Команда. На початку повномасштабного вторгнення мій чоловік приєднався до ЗСУ з перших днів, пішов захищати нас, свою сім'ю, свою родину, свою країну. Ми його чекали вдома. Навіть там він знаходив хвилинку поспілкуватися з донечкою. Загинув 25.05.2022, обороняючи наші позиції, захищаючи цілісність країни та життя людей під час мінометного обстрілу від травм несумісних с життям, шансу вижити не було. Він був для нас Всесвітом. Як нам його не вистачає. Назавжди 39. Ми так багато планували і нічого не встигли. В моєму серці назавжди, моє життя, моє кохання, мій Віктор.