Пугач Олександр Володимирович

🇺🇦Пугач Олександр🇺🇦 виріс у селі Соснівка, що на Волині, у звичайній родині. Мама торгувала в магазині, тато працював у колгоспі. Коли хлопчині було 11 років, батька не стало. Щоб допомогти неньці, син узяв на себе господарювання — і дрова рубав, і про худобу дбав, піклувався про двох менших сестер. Дитинство у нього було нелегке. Після закінчення школи Сашко вступив до Луцького технічного університету на машинобудівний факультет. Під час навчання трудився на будівництві, їздив на сезонні роботи — і в Україні, і за кордон. У 2011одружився з Іриною ,придбали ділянку в селі Пнівне і почали зводити будинок. Кожна цеглина була закладена його дбайливими та вмілими руками, кожен гвіздок він забив самотужки. Викопав коло хати ставочок, поряд посадив багато плодових дерев — яблук, груш, слив, персиків. Олександр поспішав жити, наче щось відчував. У перші дні повномасштабної війни волинянин пішов до військ­комату. Але там сказали чекати, мовляв, беруть наразі досвідчених, а Олександр строкової служби свого часу не проходив. Зрештою в жовтні 2022 року його таки взяли до війська. Пройшов відбір і потрапив до аеромобільного батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Дружина Ірина саме була на дев’ятому місяці вагітності, тож дуже переживала. Коли народила Тарасика, комадир відпустив коханого на десять днів, і тоді вони сина похрестили. Він знову пішов на фронт. Воював у гарячих точках на Донеччині (Мар’їнка, Торецьк, Терни), Сумщині, Курщині. Олександр спершу був простим солдатом, потім — головним сержантом батареї. Якось з хлопцями вони потрапили в оточення, де пробули вісім днів. На щастя, вийшли, хоч і з боями.Ще за життя він отримав чимало нагород — орден “За мужність” III ступеня, почесний нагрудний знак головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”, “Хрест хоробрих”, відзнаку “За оборону України” та інші”. Восени 2025 року підрозділ Олександра Пугача перекинули у місто Лиман. 8 жовтня чоловік загинув у стрілецькому бою. Уламок снаряда потрапив йому в сонну артерію, смерть була миттєва. Олександр був чудовим татом і надійним люблячим чоловіко