Басалига Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Басалига — старший лейтенант Збройних сил України. Коли почалось повномасштабне вторгнення, взяв позивний “Монгол”. Саша був щирою, доброю та сміливою людиною, він був воїном. Коли ми познайомились, Саша вже був військовим. Він любив життя і мріяв про майбутнє. Він мріяв про будинок, велику собаку, подорожувати і займатися улюбленою справою. Саша народився та виріс у Дніпрі. У 2014 році добровольцем пішов служити до лав ЗСУ. Після навчання потрапив до першої окремої танкової бригади. Був навідником танку. Спочатку його танковий підрозділ перебував біля Бахмута. З екіпажем його «Булата» вони пройшли бої за Дебальцево. Після тримали оборону біля м. Волноваха. Після успішних боїв у районі Волновахи йому доручили командувати танковим екіпажем, згодом воїн мав ще кілька ротацій на Донбасі. У 2016 році вступив до НТУ "ХПІ". Ми познайомились у 2017 році. Я ніколи не зустрічала таких сильних духом і спокійних людей. Через службу, у нас було занадто мало часу, але я намагалась цінувати і поважати його вибір. Після закінчення інституту Саша почав службу у 93 ОМБР "Холодний Яр". Ми переїхали в інше містечко і так сподівались, що нарешті вже будемо разом. Але… На початку вторгнення служив в штабі. Його завжди тягнуло до техніки, до того, він не міг залишатися осторонь. Тому коли формувався новий батальйон, наполіг і перейшов в піхоту. Спочатку на посаді заступника командира роти з озброєння, потім прийняв командування взводом і згодом ротою. Брав участь в бойових діях в Сумській області, біля Ізюма, тримав оборону в м. Бахмут. Двічі був поранений в боях за м. Бахмут, після другого деякий час пересувався на інвалідному візку. Але навіть тоді, у шпиталі, він не падав духом. Не дочекавшись повного відновлення, повернувся на позиції, продовжив командувати взводом, а згодом і ротою. “Стриманий, зосереджений. У всіх підлеглих викликав величезну повагу.” - так про нього говорили на службі. Коли Саша загинув, це стало трагедією не лише для нашої родини і друзів, а і для його побратимів. Саша нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та медаллю “Захиснику Вітчизни” Я не зустрічала такої доброї, вірної, чесної, мудрої, справедливої, життєрадісної, вольової,відповідальної, сильної духом людини. Для нього не існувало проблем, він завжди знав як зробити і хоробро приймав рішення і брав відповідальність. Іноді здавалось, що він нічого не боїться. Я надзвичайно сумую без нього. Він був світлом і назавжди ним залишиться в наших серцях. В своєму інтерв’ю Саша сказав “Не ми розпочали цю війну, але нам її закінчувати”.