Марчук Ілля Олександрович

роки життя:
02.06.1994 - 18.08.2023місце загибелі:
Запорізька область Пологівський район н.п Приютнемісце народження:
Кривий Рігмісце поховання:
Смт Радушне Криворізького району
Про Марчук Ілля Олександрович
Ілля Марчук народився 2 червня 1994 року, в селі Калинівка, Криворізького району, Дніпропетровської області. Він був дуже хорошою і доброю дитиною, з малих літ охоче брався допомагати батькам по господарству. В старшому віці сумлінно працював, мав багато знайомих і друзів. Був щирим, сміливим та чесним,завжди міг прийти на допомогу, навіть посеред ночі. З початком повномасштабного вторгнення, допомагав хлопцям та підтримував морально знайомих та друзів, які вже воювали. В березні 2022 року одружився на Світлані, згодом народилась донечка Софійка. Ілля був найкращим батьком та люблячим чоловіком. Всю свою любов дарував коханій дружині і крихітці донечці. Працював не покладаючи рук, щоб забезпечити своїй сім'ї гідне життя. До мобілізації працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг», Водій навантажувача. Мобілізований був у січні 2023 року. Тому що вважав своїм обов'язком стати на захист своєї сім'ї, родини, країни. Сумлінно ніс службу на посаді водія механізованого батальйону, військової частини А-4741. Щовечора телефонував додому, до дружини і маленької донечки, і говорив, що «Все буде добре»... Підтримка рідних не давала йому падати духом. В серпні місяці нарешті дочекався найбажаніших найдорожчих слів- «Тато» від своєї маленької Софієчки. Встиг побачити перші кроки донечки та був від цього дуже щасливим. Кожного дня мріяв поскоріше повернутися додому, до коханих дружини і донечки... Але нажаль не судилося... Загинув мужньо, виконуючи військовий обовʼязок, в бою за Україну, її Свободу та Незалежність. 18 серпня 2023 року поблизу н.п Приютне, Пологівського району, Запорізької області від ворожої артилерії, виконуючи бойове завдання... Указом президента України, від …..202 року, нагороджений орденом за мужність ||| ступеню (посмертно). Ілля є прикладом сміливості для нас. Не ховався за спини інших, а взяв до рук зброю і захищав все, що дороге його серцю. Для рідних і близьких він назавжди залишиться особистим Героєм. Нажаль війна забирає найкращих від нас, але пам'ять про них, і вдячність, допоможе зберегти наше майбутнє. Ми пам'ятимемо тебе, Ілля... Завжди памятатимемо. Для твоїх дівчат, Світлани і Софієчки ти назавжди залишився найкращим Чоловіком і Татом...